Вокальні вправи та розспівки.

12 4 3

 

6 важливих правил розспівування.

Співати без розспівування — злочин! Так стверджують закони вокального мистецтва. Але з чого почати цей відповідальний процес, який проміжок часу краще йому присвятити і які закони фізіології слід врахувати обов’язково. До вашої уваги «чудова шістка» найкорисніших рекомендацій щодо правильного розспівування.

1. Розігрійте м’язи

Кожен вокаліст-початківець повинен засвоїти правило, яке стане основою його пізнання мистецтва вокалу: починати роботу з голосом необхідно з розігрівання м’язів і голосових складок. Здебільшого проблеми, пов’язані із голосом, викликані через ігнорування важливості цього факту.

12 4 4

2. Зранку не розспівуйтесь

Робити вокальні вправи слід не раніше ніж за дві години після пробудження, тому що голос не встигає «прокинутися» до цього часу. Якщо ви почнете розспівуватися з раннього ранку, дуже скоро помітите, що в горлі заважає слиз, змушуючи часто відкашлюватися. Це ознака того, що вокальні зв’язки були «потягнуті» й тепер їм потрібен день-два відпочинку.

3. Підберіть правильні вправи

Тривалість і сам набір вправ для розспівування визначається залежно від конкретних завдань. На початкових етапах навчання вокальні вправи з розспівування можуть становити досить вагому частину заняття, оскільки саме вони й формують правильний вокальний звук.

Вправи на початку розспівування призначені для невеликого діапазону: можна починати з розспівок на одній ноті або в діапазоні терції, потім переходити до вокальних вправ у діапазоні квінти, наприкінці розспівування доходити до вправ у діапазоні октави й більше. Усе це залежить від рівня підготовки співака.

12 4 5

4. Голосні — залежно від голосу

Добираючи голосні для розспівки, зверніть увагу на загальне звучання голосу співака. Якщо голос звучить глухо, глибоко, доцільно застосовувати вправи на голосні «і», «е». Якщо голос звучить відкрито, плоско − слід починати з голосних «о», «у». Іноді спів вправи починається з голосного звуку «а», за допомогою якого виробляються основні вокальні якості звучання.

5. Не перенапружуйте голосові зв’язки

До високих нот можна «підходити» лише після розігріву зв’язок. У процесі розспівування, особливо під час руху вгору, не потрібно використовувати вправи з гранично високими нотами для співака, щоби не перенапружувати голосові зв’язки.

6. Співайте в повний голос

Коли розспівуєтеся, то співайте в повний голос, але уникайте форсованого звуку, твердої атаки звуку — різкого акцентованого початку ноти, а також переходу на крик. Не співайте тихесенько та не в повний голос, оскільки в такому режимі ваші м’язи не розігріються.

12 4 6

передивіться відео – розспівування за 7 хвилин.

розспівка

розспівка

"ВЕСНА НАША КРАСНА! ЩО ТИ НАМ ПРИНЕСЛА?" 
 
12 04
 

      Веснянки — призабутий вид давнього народного мистецтва. Веснянки несуть в своїй основі архаїчну пракультуру Слов’янського і Праслов’янського Світу. Культ Сонця-Ярила, ярого Сонця, що топить сніги, ламає кригу на ріках, шумить водами, бурлить ручаями, коли сніг “шурхає”, осідає, стає сніговою кашею, на дні якої повно прехолодної води, яка ожила, ллється-переливається, дзвенить, шумить, дзюркоче, виблискує золотими снопами сонячного світла, від якого поболює в очах.Веснянки співалися в час танення снігу, ходу криги і гарячого сонячного світла, що невидимими потоками злота-срібла ніби лилося на весь живий світ. Весняне Сонце-Ярило, душу людини пробудило...

12 4 1

Дівчата закликали хлопців на стрічу Весни на Красних Горках, на сухих місцинах голосисто, на все село. Кликали Весну-Тепло, Сонце, Зорі, Любов, Радощі Життя. Закликали Весну дівчата старші, молодші, зовсім малі. Старші закликали хлопців до весняного кола, до хороводів, до стрічі Сонця-Весни, до любові-єднання, закликали до пари, щоб осінню одружитися.

Закономірно строгим був хід Життя. Весна — то гніздування птахів, весна — то шукання дівчиною пари на літо, осінь — відліт птахів у Вирій, осінь — пора весіль. Людина, як і священна птаха українців лелека, бусел, мала повторити одвічну мудрість життя: вибрати пару, створити своє гніздо. Цикл весняного рівнодення, розгоряння Сонця-Тепла був щороку виваженим і непорушним. Весна — квітування, щебет, цвітіння, літо — праця, готування до Осені. Осінь — пора весіль. Зима — спокій, рівновага, тиша, чекання Весни-радості.

– Весна наша красна! Весна наша красна!
Що ти нам принесла? Що ти нам принесла?
Що ти нам принесла?

– Коробочку  маку! Коробочку маку,
Дівкам на присмаку! Дівкам на присмаку!

 А я вам принесла! А я вам принесла —
Дівкам по квіточці! Дівкам по квіточці!
Хлопцям по дудочці! Хлопцям по дудочці!
Щоб хлопчики грали! Щоб хлопчики грали!
Дівки танцювали! Дівки танцювали!

– Весна наша красна! Весна наша красна!
Що ти нам принесла? Що ти нам принесла?

– Коробочку маку! Коробочку маку!
Дівкам на присмаку! Дівкам на присмаку!
Хлопцям по дудочці! Хлопцям по дудочці!
Дівкам по хусточці! Дівкам по хусточці!

Протяжно звучить заклик до Весни, чарування-питання, закликання Весни: “Що ж ти нам, Весна, принесла?

Дівчата славлять себе, прозивають Маковим Цвітом, уособленням Макового Зерна, символом-знаком Родючості, Чистої Сили Землі. Щоб прикликати хлопців, парубків, які нерішуче стоять неподалік, вони співали веснянку дратівливо-принизливо для чоловічого роду.

Заклик-дражніння хлопців повторюється тричі. Тут уже всякий з парубчаків чи хлопців має не витримати і погнатися за дівчатами, які вже того тільки і ждуть, щоб стрімко тікати, летіти стрімголов. А хто вже кого дожене, хто кого вхопить, то буде вона йому парою на всю весну, все літо, а можливо, буде парою на все життя. Кожне вибирає собі пару: за ким погнатися, кого доганяти, кому парою стати, з ким під вінець стати. Хто ж кого вловить? Хто кому дався зловити? А хто від кого утік чимдуж, бо не того чи не ту вподобав. Давалися вловитися одне другому по взаємній схильності. Символічне весняне парування людей-птахів відбулося.

12 4 2

Загальне примирення, хороводи, ігрища, скоки, співи, бо відбулося символічне обрання своєї пари. Вони вже тримаються одне одного. Вже всі знають, хто чий з хлопців або чия дівчина, ревниво наглядають за поведінкою обраної пари, яку не можна розлучати неправдою чи недобрим словом. Всі раді Весні красні.

Тривають весняні ігрища. Кожна дівчина чи парубок, як уже весну почали, як уже пару вибрали, знають, що осінню одружаться, вони проводять останнє своє молоде літо.

Однією з найкращих веснянок слід назвати веснянку «Cірії гуси».

Серії гуси гречку поїли,
На Синє Море пить полетіли.
Біжи, Ганнусю, перейми Гуси,

 (вставляється імя дівчини)
Цілуй хлопчину в рудії вуси.

Дівоньки мої! Що вам до того?
Хоч поцілую, да не чужого!
Хоч поцілую, да не чужого,
Пристало личко моє до нього!
В нього видочок,
Наче гурочок,
А бровочки,
Наче шнурочки.
Він мине милий, я йому мила,
Я в його саду сливи садила.

Веснянка вказує на древній звичай-гру, коли дівчина, водячи хоровод, мала поцілувати того, кого вподобала. Вона вибрала його, “він її милий”.

Ще одна веснянка:

Ходила дєвка по сіножаті,
Копала Лозу, садила Рожу:
Ой, Рожа, Рожа, що з тебе буде
Як мене лєтом дома не буде!
Хто тебе, Рожа, поливать буде?

Повівать буде ветрик легенький,
Поливать буде дощик дробненький!

Веснянка:

А вже Весна скресла, а вже Весна скресла —
Що ти нам принесла, що ти нам принесла?

А я вам принесла коробочку бобу, коробочку бобу,
Хлопцям на хворобу, хлопцям на хворобу!
Ще й в мішечку муки, ще й в мішечку муки —
Хлопцям на колюки, хлопцям на колюки!
Ще й ложечку перцю, ще й ложечку перцю,
Щоб дерло по серцю, щоб дерло по серцю!

Два варіанти однієї веснянки (“Це вже веснянки”):

Шкода мені вечорочка, не гуляв я вчора.
Не гуляв я вчора —
Пройшло моє гуляннєчко ще й тихая мова.
Ще й тихая мова.
Гуляннєчко-минаннєчко. Тиха мова розна.
Тиха мова розна.
Не лай мене, моя мати, що я хожу позно!
Що я хожу позно,
Що я хожу да гуляю — добрий розум маю —
На людськіє наговори я не потураю,
Я не потураю.
Я з тихого Дунаєчка коня наповаю,
Коня наповаю.

Щось конь ірже, води не п’є,
Десь дорожку чує, десь дорожку чує,
Ох Бог знає, Бог в’єдає?
Де мой син ночує... Де мой син ночує.

Ой ночує мой синочок в степу при дорозі.
Да й привязав кониченька при белой берозі”.

Веснянка хороводна:

Весняночка, паняночка, ми по тобі ходим,
А хлопчичок да дівчину за рученьку водить.
Нехай водить, нехай водить, він з неї сміється,
Вона дурна, нерозумна, не догадається!

Весела, смішлива, веснянка навчає розуму, вчить дівчину розглянути, роздивитися хлопця, який її водить, який зображує не любов, а її подобу. А в гурті дівчат та хлопців все видно. Гурт дівчат навчає нерозумну дівчину, співає відповідно її випадку розумно-смішливе слово, роздум.

Ой на морі, ой на синьому!
Ой там калина потопала!
Да й до явора промовляла:
Ой ти, яворе, яворочку!
Подай мені хоч голлячку!

Ой, нехай тобі той дуб дає,
Що він з тобою шумить-гуде! (двічі)
Мені спокою не дає!

І така веснянка:

Да перейди, місяцю да на нашу вулицю!
Да перейди місяцю да на нашу вулицю!
А на нашій вулиці всі хлопці-молодці!
А на нашій вулиці всі хлопці-молодці!
Та нема найкращого від Івана нашого!
Та нема найкращого від Івана нашого!

Одна з любимих веснянок “Весняночка-паняночка,” яку знали старе і мале. “Весняночка-паняночка, де ти зимовала?” — запитують Весну дівчата. Весна відповідає: “У садочку на колонку сорочку прияла!” 

Весняночки-паняночки, де ви зимували?
У садочку на колонку сорочки прияли!
А ворони оснують, а сороки витчуть!
А бєлиє лебедє ще побєлять на воде!

Да й на том боці на толоці да все гарниє хлопці,
Да й мене мати не пускає, що в чорной сорочці.
Да й пусти ж мати погуляти, я й не забарюся,
Да й перші певні заспівають — додому вернуся!

Веснянки були різні: веселі, смішливі, щемно-сердечні, вони творилися на всяку потребу, на всякий гурт, на всякий смак, складалися для вжитку як наука розуму, честі, достоїнства, як колективна форма виховання, захисту від нерозумних вчинків, від біди, від неправди.

Подивіться відео за покликанням – Веснянки. Давні звичаї.